Після ліквідації наслідків, які залишила по собі Друга світова війна, почалося відновлення не менш важливого для мешканців Триміста культурного аспекту – кінематографа. 1960-ті роки ознаменувалися розквітом кіновиробництва на польському узбережжі. Гданськ, Гдиня та Сопот все частіше ставали локаціями, які польські режисери обирали для зйомок фільмів. Якщо раніше населення Триміста віддавало перевагу радянським та польським фільмам, то на початку 1960-х голлівудське кіно також збирало тисячі глядачів. На той момент кінотеатрів у Гданську нараховувалося понад двадцять, пише gdansk-trend.eu.
Тримісто як локація для зйомок
Протягом 1960-х Тримісто стало знімальним майданчиком для багатьох польських режисерів. У 1963 році до Гданська прибула знімальна група фільму “Дружина для австралійця”. Станіслав Барея, режисер цієї романтичної комедії, обрав для зйомок найвідоміші місця Гданська. Зокрема, зйомки проходили біля Золотих воріт, Катівні, фонтану Нептуна. Крім цього, деякі сцени виїжджали знімати до Гдині.
Наступного візиту кінематографістів мешканцям Триміста не довелося чекати довго. Впродовж наступних десяти років у Гданську, Гдині та Сопоті працювало понад двадцять кінематографічних та телевізійних груп. Через рік після виходу на великі екрани “Дружини для австралійця” до Гданська приїхали творці психологічної драми “Банда”. Ця картина розповідає про життя та актуальні проблеми молоді з неблагополучних родин. Головну роль у фільмі зіграв Мацей Дамієнцький – його персонаж Юрек виходить з виправної установи для неповнолітніх та потрапляє на роботу до гданської верфі.
Польський актор Едвард Лінде-Любашенко дебютував у кіно саме у Тримісті. У стрічці Казімєжа Куца “Якщо хтось знає…” (1966 рік) він зіграв журналіста, який розшукує молоду дівчину. У деяких сценах фільму гданьчани можуть впізнати телестанцію Т-18 на вулиці Міцкевича.
У 1968 році у Гданську та Гдині також відбувалися зйомки стрічки “Останній після Бога” – захоплива психологічна драма про капітана підводного човна, який змушений залишити свою роботу. Цікаво, що у цьому фільмі переважно брали участь актори гданського театру “Вибжеже”: Станіслав Міхальський, Ежи Домбковський, Тадеуш Гвяздовський та інші.
Неодноразово повертався до Триміста, зокрема до Сопота та Гданська, відомий польський режисер Станіслав Ружевич. У Сопоті він знімав психологічну драму “Ехо”, а деякі сцени історичної стрічки “Вестерплатте” були відзняті у Гданську.
Якими були кінотеатри Триміста
Деякий час кінотеатром у Гданську в літній період слугував стадіон “Лехія”. Там показували фільми просто неба, але від цієї ідеї відмовилися у 1962 році через те, що у Тримісті й без того було достатньо місць для перегляду фільмів. Кінотеатрів у Гданську було дуже багато – дев’ять державних та одинадцять приватних.
Кінотеатр “Космос” у Гданську побудували на початку 1960-х років. Також у цей час нові кінотеатри відкривалися у Гдині – серед них кінотеатри “Варшава”, “Атлантика”, “Іскра”.
Активне відкриття кінотеатрів у Гданську позитивно впливало на розвиток кінематографа. У містян з’явився ширший вибір стрічок, які можна переглянути після роботи або з родиною у вихідні, а велика кількість кінотеатрів робила фільми доступними для багатьох. Вітчизняні картини залишалися найбільш популярними у Тримісті у 1960-ті роки. У число найкращих фільмів входили також американські стрічки: “Війна і мир”, “Звіяні вітром” (прем’єра у Польщі відбулася у 1963 році), “Багровий пірат” та “Ріо Браво”.
Пік популярності кінематографа припав на 1965 рік. До цього часу по всій Польщі було організовано понад 1,5 мільйона показів фільмів у кінотеатрах. Однак у наступні роки кількість глядачів поступово зменшувалася і, ймовірно, це пов’язано з активним розвитком телебачення.
Телебачення замінило кіно?
Післявоєнне відновлення гданського телебачення припало на 1952 рік. Саме тоді глядачі побачили першу експериментальну місцеву програму. Через шість років на телебаченні Триміста транслювали виступ солістки Зофії Янукович-Поблоцької та піаністки Ельвіри Годінарової з Гданської Балтійської опери та філармонії. У 1959 році відкрився Гданський телевізійний центр.
Втім інтенсивний розвиток гданського телебачення відбувся у 1960-х роках. Саме у цей період з Гданська показали місцеву передачу у національному ефірі, вперше був організований репортаж з Міжнародного пісенного фестивалю в Сопоті, а також налагоджено прямий зв’язок з щоденною програмою новин “Dziennik Telewizyjny”. До 1961 року усі новини Триміста для висвітлення у національних ЗМІ доводилося літаком відправляти до штаб-квартири у Варшаві.
Важливим етапом в історії гданської філії Польського телебачення є введення в експлуатацію у 1962 році телерадіощогли у Хващині. У другій половині десятиліття на вулиці Собуткі у Гданську відкрили велику студію, яка дала змогу створювати тут вистави Театру Телебачення.
60-ті роки XX століття стали для польського кінематографа проривом після складних повоєнних часів. А ще це час розквіту культури Триміста, адже саме тоді режисери з усієї країни приїжджали заради цікавих та мальовничих локацій на узбережжі.
