Бельмондо з Сопота – так інколи називають відомого актора родом з Триміста, Вінфріда Глатцедера, який прославився далеко за межами рідного краю. Це й не дивно, адже з Жан-Полем Бельмондо актора з Сопота поєднує не лише схожі риси зовнішності, а й харизматичність і талановитість. Особлива популярність та акторський успіх чекали на нього у Німеччині. Історія Глатцедера та його родини схожа на голлівудський фільм, тому, здається, сама доля визначила його акторську кар’єру, пише gdansk-trend.eu.
Про дитинство та сім’ю актора
Мати Вінфріда, Еллен Вернер, мала єврейське походження і працювала швачкою, а батько актора, Франц Глатцедер, був лікарем. Вони одружилися у 1942 році всупереч бажанню батька Еллен, адже він був проти, щоб його єдина донька виходила заміж за лікаря без університетської освіти.
Вінфрід народився 26 квітня 1945 року у Сопоті, який на той момент вже офіційно входив до складу Польщі. Свого батька майбутній актор ніколи не бачив, адже той загинув ще до його народження у радянському полоні у ході Другої світової війни у 1944 році. Проте незабаром й материнської любові маленький Вінфрід був позбавлений. Пологи Еллен були важкими, а після народження сина у жінки розвинулася післяпологова депресія, через що вона потрапила до психіатричної лікарні. Там вона захворіла на туберкульоз, після чого ще кілька років лікувалася у лікарнях та санаторіях.
Вінфрід Глатцедер вперше побачив свою маму, коли йому було п’ять років. Проте повністю Еллен возз’єдналася з родиною лише через десять років після народження сина. Увесь цей час хлопчиком опікувалися бабуся та дідусь по материнській лінії, які жили у Берліні. Оскільки батько Еллен був власником будівельної фірми, їм доводилося часто їздити у відрядження та залишати онука на цей час у дитячому будинку.
Професія та досвід дідуся Вінфріда були необхідні місту, яке відновлювалося з руїн, проте коли у 1948 році почалася радянська блокада Берліна, життя сім’ї майбутнього актора назавжди змінилося. Густав Адольф, дідусь хлопчика, його родина та будівельна фірма переїхали до радянського сектору. Кар’єра Густава Адольфа пішла вгору, він став головою округу Ліхтенберг та членом першого скликання Народної палати парламенту НДР. Для його родини це був час процвітання – їх забезпечили службовим будинком, машиною та привілеями. Проте коли Густав Адольф Вернер більше не був потрібний східнонімецькій владі, яка почала будувати державу за радянською моделлю, він втратив усі свої посади та привілеї. Невдовзі він захворів на рак і помер у 1956 році.
Шлях до кар’єри актора
Вперше в акторській майстерності Вінфрід Глатцедер спробував себе у шкільні роки у Ліхтенберзі. Його першою роллю був хоробрий кравчик з казки братів Грімм. Після закінчення школи Вінфрід отримав освіту за спеціальністю інженер-технік. Під час навчання разом зі своїм сокурсником він створив кабаре-гурт. З 1965 року Вінфрід навчався в Університеті кіно і телебачення Бабельсберг імені Конрада Вольфа у Потсдамі.
На великому екрані дебют актора відбувся, коли йому було двадцять два роки. Спочатку йому діставалися переважно ролі у східнонімецьких вестернах, таких як “Слід сокола” та “Вождь індіанців Текумсе”. У німецькомовному середовищі Вінфрід Глатцедер здобув популярність після виходу стрічки “Легенда про Пауля і Паулу” (1973).
Життя у Східній Німеччині ставило актора з Сопота у суворі рамки, зокрема через намагання Міністерства державної безпеки Штазі завербувати його як секретного агента. У 1981 році він подав кілька заяв, аби покинути країну. Йому вдалося це зробити через рік після подання заяв, а перед цим його позбавили громадянства – це було стандартною практикою при виїзді з НДР.
У Західній Німеччині Глатцедер деякий час провів у таборі для біженців, а потім продовжив свою акторську кар’єру. Там він регулярно з’являвся на екранах та сцені театру, а у 2008 році актор випустив автобіографію “Paul und ich”. Однією з найуспішніших його ролей стала роль у другому та третьому сезонах серіалу “Пітьма”.
Розгадуючи сімейні таємниці
Якось серед документів свого дідуся Вінфрід Глатцедер знайшов папери зі списком сімейної нерухомості. До цього актор часто чув історії про багатства своєї родини, які залишилися у Гданську та Сопоті. Загальна вартість майна оцінювалася у 905 000 марок, що приблизно становить три мільйони євро. У списку Густава Адольфа Вернера було двадцять п’ять об’єктів нерухомості, а на старих сімейних фото бабуся з дідусем стояли серед розкішних інтер’єрів, де були картини, скульптури та різноманітні “дрібнички”, вартість яких дорівнювала ціні їхньої нерухомості.
Глатцедер знав свого дідуся як комуністичного активіста, який будував німецьку державу робітників та селян, і сам актор зовсім не відповідав образу онука мільйонера. Тому у 2017 році він вирушив до Сопота, щоб розкрити таємниці минулого своєї родини. Досліджуючи свою родину, Вінфрід став героєм документальної телепередачі “Слід предків”.
Пошуки багатств свого діда привели актора до деяких фактів із життя його прадідів, про які Вінфрід навіть не знав. Виявилося, що його прадід, Вільгельм Вернер, був відомим архітектором у Гданську та Сопоті. Переважно він проєктував квартири для заможної буржуазії, а також мав власну архітектурну фірму.
