Збігнєв Цибульський – це актор, який запам’ятався не лише своєю творчістю, але й став взірцем людяності для багатьох поколінь. Хоч чоловік здобув величезну популярність, проте для шанувальників він завжди був просто Збишеком. А це якнайкраще характеризує його особистість. Щирий, харизматичний, товариський – саме таким був актор, чим і притягував до себе. А Гданськ був одним із тих місць, де Цибульський творив і надихав інших. Тож дізнаємось більше про той особливий період в житті Збігнєва на gdansk-trend.eu.
Юність Збишека
Збігнєв Цибульський народився 3 листопада 1927 року у селі Княже(територія сучасної України). Його тато – Александр був чиновником Міністерства закордонних справ у Варшаві, а мама – Єва походила із родини землевласників. Саме у будинку батьків своєї матері Збишек провів найкращі дитячі роки. Хоч сім’я хлопця жила у Варшаві, проте особливим місцем для хлопця був маєток Ярузельських. Саме сюди родина сходилась на всі свята, канікули й інші події. Зрештою, для відвідування бабусі й дідуся навіть не потрібно було шукати приводів, адже Єва надзвичайно дорожила родинними зв’язками, чого і навчала сина. У Княжому познайомились батьки Збігнєва, тут він народився, й бігав зі своїм молодшим братом – Антонієм.
Цибульський закінчив початкову школу у Варшаві й вступив до кадетського училища у Львові. Юний Збишек планував стати військовим, однак війна перервала його плани. Він так і не розпочав навчання, а натомість пізнав чимало несправедливості. Так, Друга світова війна застала сім’ю Цибульського у Княжому. Якщо батькові вдалось перетнути кордон і убезпечити себе, то на інших членів сім’ї чекала гірша доля. Маму Збігнєва депортували до Казахстану, діда розстріляли, а бабуся загинула в Освенцимі. Збишек з братом перетнули кордон у 1940 році й до кінця війни залишались у місті Груєць. Допоміг їм з цим дядько, який загинув у 1941 році від рук більшовиків. Ті події назавжди залишились у пам’яті Збігнєва. Тоді він втратив дім, близьких й відчуття безпеки. І це супроводжуватиме Цибульського протягом всього життя.
Після війни батьки Збишека змогли повернутись до Польщі й сім’я поселилась у Дзержонюві. Там хлопець у 1947 році закінчив середню школу та почав будувати плани на майбутнє. Для подальшої освіти він обрав Краків, однак спеціальностями довго перебирав. Так, спершу Цибульський вирішив піти слідами батька й вступив на консульський факультет в Краківську економічну академію, не завершивши цього навчання, він перевівся на факультет журналістики у Вищу школу соціальних наук, а останньою зупинкою стала Державна вища школа акторської майстерності у тому самому місті. Саме тому у 1953 році він став дипломованим актором та готовий був розпочати новий період в житті.
Гданський період
Після здобуття вищої освіти Збишек Цибульський відразу ж пов’язав своє життя з приморським містечком. У 1953 році до Гданська вирушила режисерка Лідія Замков із групою юних й талановитих митців. Серед них був й Збігнєв. У той час Тримісто вабило чи не всіх творчих людей. Місто пропонувало можливості для розвитку й експериментів. А це виявилось ідеальними умовами для початківців, які прагнули заявити про себе. Післявоєнний період характеризувався нестримною жагою до життя. Саме тому у Гданську відкривались різні культурні установи. Свою частинку слави здобув і театр Wybrzeże. Він щоразу запрошував нові покоління театралів. Тут і стався дебют Цибульського, який у 1953 році зіграв у виставі Intryga i miłość. Хоч Лідія Замков і внесла нові ідеї до закладу, проте на довго у театрі вона не затрималась. Зігравши ще у декількох постановках, Збігнєв також задумався про своє майбутнє. Заклад пропонував застарілий та цензурований репертуар, а йому хотілось вільно творити.
Оскільки приморське містечко надзвичайно сподобалось Збишеку, то покидати його він не збирався. Натомість чоловік шукав способи, щоб пожвавити культурне життя. Так, свою роботу у Wybrzeże актор завершив у 1954 році. Тоді він влаштувався працювати художнім керівником в Гданський політехнічний університет і створив справжню сенсацію. Збігнєв Цибульський став засновником студентського театру Bim-Bom, а на допомогу йому прийшли Богуміл Кобеля, Яцек Федорович, Вово Бєлицький та Єжи Афанасьєв. Група ентузіастів змогла залучити кілька вишів до своєї роботи й запропонувала гданській публіці новий репертуар. Це було саме те, що шукав Збишек. Студенти творили, ділились ідеями й доносили свої думки суспільству. Bim-Bom пропагував свободу у висловленні думок, почуттів та бажань. Він був авантюрою, яка маленькими, проте впевненими кроками змінювала атмосферу у Гданську. І лідером цього дійства був Збігнєв Цибульський.
Не менш важливим проєктом актора у Гданську був Teatr Rozmow, який Цибульський та Кобеля заснували у 1957 році. Хоч театр проіснував всього рік, проте він провів цей час гучно і яскраво. Першою постановкою трупи стала п’єса Сартра “За зачиненими дверима”, яка відбулась 5 червня 1957 року, а друга й остання робота складалась з кількох творів і була представлена 19 липня 1958 року. Цей театр був абсолютним визначенням аматорства, адже не мав ні відповідної сцени, ні декорацій, але живився запалом його творців. Ну а того ж року Збишек повернувся до Wybrzeże. Тоді до театру прийшов новий художній керівник – Зиґмунт Гюбнер і заклад покращив свій репертуар. Jonasz i błazen, Kapelusz pełen deszczu, Pierwszy dzień wolności – Цибульський встиг пограти у легендарних п’єсах, перш ніж у 1961 році покинув Гданськ.
Стиль життя
Вся Польща дізналась про Збігнєва Цибульського після фільму Popiół i diament 1957 року. Саме тоді актор прокинувся знаменитим, а публіка відкрила для себе нового кумира. Ця роль стала подарунком і покаранням Збишека, адже жодна інша робота не змогла її перевершити й люди асоціювали чоловіка лише з нею. Однак феномен Цибульського полягає в тому, що неможливо точно сказати, чи він перевтілювався в персонажа, чи грав самого себе. І як казав Збігнєв, він належить до тих акторів, хто додає свою індивідуальність до творчості.
Задовго до того, як Збігнєв Цибульський став популярним у всій країні, він здобув прихильність у гданчан. Саме тут він формував свій стиль, працював й насолоджувався життям. Так, Збишек цінував свободу й не любив будь-яких умовностей. Йому ідеально підійшло приморське містечко, адже столицю він вважав надто пишним місцем для вільної творчості. Хоч він прожив тут менше ніж 10 років, проте згадував цей час як найкращий у житті. Так, він зібрав у Гданську групу однодумців, працював з талановитими людьми, міг експериментувати й розвиватись. Чоловік завжди затримувався після репетицій й думав над новими ідеями. Для нього було важливо вносити якийсь сенс у кожну роль й так спілкуватись зі світом. А про це свідчить велика кількість проєктів, які він реалізував як у Тримісті, так і поза ним.
Актор надзвичайно поспішав жити й дослідники його творчості пов’язують це з пережитими подіями під час Другої світової війни. Неможливо сказати, чим найбільше Збігнєв вплинув на культурні явища у Гданську. Він і грав на сцені, і був керівником театрів, і ідейним натхненником проєктів, і безсумнівним лідером для багатьох. Цибульський не міг всидіти на місці, а його помешкання завжди пустувало. Чоловік то був у друзів, то засідав у клубах, то затримувався в театрі. У Bim-Bom Збишек познайомився зі своєю дружиною – Ельжбетою, проте навіть вона казала, що він не створений для сім’ї. Актор готовий був віддати всього себе іншим людям, проте не любив бувати вдома. Навіть після стрімкого успіху Збишек все ще жив у місті, а переїхав лише у 1961 році. Ну а на пам’ять про той період у Гданську був створений фільм Do widzenia, do jutra.
Збігнєв Цибульський був надзвичайно амбітним, тому мав багато цілей у списку. Він підкорював все нові вершини, знімаючись у різних фільмах та погоджуючись на проєкти з-за кордону. Та попри це, фанати найбільше цінували чоловіка за його людські якості. Його стиль, харизма, вигляд – люди намагались повторити все до найменших деталей. Цибульський вражав своєю щирістю, простотою, мрійливістю та силою особистості. Для усіх він був Збишеком, адже назавжди залишився молодим.
Пам’ять про актора
Збігнєв Цибульський помер 8 січня 1967 року у Вроцлаві. Чоловік, як завжди, поспішав на черговий проєкт і, намагаючись стрибнути в поїзд, загинув. Смерть актора вразила суспільство, адже він став кумиром для багатьох. Однак навіть після неї Збишек мав вплив на свою долю. Так, колеги, друзі та знайомі дуже добре знали чоловіка, щоб зберегти найкращі спогади про нього. Оскільки Цибульський був молодим, веселим й світлим чоловіком, то саме таким його мали усі запам’ятати. Близькі Збишека відстоювали те, щоб про нього не говорили як про недосяжну легенду, а, навпаки, поширювали те, що він був звичайною людиною з мріями, захопленнями, недоліками й чеснотами. Те ж саме стосувалось пам’ятників, які абсолютно не пасували особистості Цибульського.
Саме тому на честь актора назвали вулиці, встановлювали таблички, створювали книги, фільми й нагороди. Так зробила і громада Гданська. Тож усі шанувальники Збігнєва Цибульського можуть помітити меморіальну дошку на Страганярській брамі, де жив чоловік, й у Сопоті, де його прийняв до себе Богуміл Кобеля. Ну а ще у 2020 році почав курсувати трамвай, названий на честь актора. А це якнайкраще описує життя Збишека, який постійно подорожував, поспішав та не міг всидіти на одному місці.
