Музика для когось є інструментом творчості, для інших – професією, а для декого – способом відновити зв’язок із домом. Саме так її відчував уродженець Гданська – композитор Генрик Яблонський. Його запам’ятали як різнобічного музиканта, автора концертів, симфоній та балетів. Однак справжню популярність йому принесли хіти, які в комуністичну епоху Польщі лунали звідусіль, пише gdansk-trend.eu.
Юні роки та початок музичної кар’єри
Генрик Яблонський – за цим ім’ям композитор здобув славу у своїй країні, але при народженні він мав зовсім інше ім’я – Хельмут Деглер. Він народився 3 листопада 1915 року у родині німецького походження у Гданську, а ім’я Генрик Яблонський композитор взяв після війни.
Змалечку Генрик зростав в атмосфері любові до музики. Його батьки грали на скрипці і цю любов передали своїм дітям, тож не дивно, що після закінчення школи у 1931 році молодий Генрик вирішив здобувати музичну освіту. Спочатку він навчався грати на віолончелі у Польській музичній консерваторії “Macierz Szkolna”, а потім вивчав композицію під керівництвом Вернера Шрамма та Альфреда Паетша.
У 1935 році він почав працювати на радіостанції Вільного міста Данциг, де виступав як віолончеліст та аранжувальник популярної музики. Крім цього, Генрик Яблонський грав у радіокамерному оркестрі, який розташовувався на Зимовій площі.
Після початку Другої світової війни Генрик працював у розважальних закладах Сопота, який був відомий як курортне містечко. Саме там любили відпочивати німці під час окупації Триміста. Незважаючи на війну, у Сопоті завжди було чимало людей, хоча з алкогольних напоїв місцеві заклади пропонували лише слабоалкогольне пиво. Однак оркестри грали у Сопоті постійно, завдяки чому Яблонський міг заробляти на життя. Також із мемуарів музиканта дізнаємося про його співпрацю під час війни з розважальним оркестром Траверсі-Шенера. Керували ним брати-диригенти Вальтер та Еберхард Шенер, а виступав оркестр при Гданській радіостанції. Солістом оркестру був скрипаль Маріо Траверс, який до війни виступав на сценах Мілана. Репертуар оркестру складався переважно з танцювальної музики, аранжувань популярних оперних мелодій та відомих класичних творів. У барах Гданська та Сопота популярними хітами оркестру Траверсі-Шенера були “Барселона” та “Чорна пантера”.
Генрик познайомився з солістом оркестру в одному з барів Сопота. Гданський музикант вирішив подарувати знайомій дівчині пісню, сам написав мелодію, слова та виконав її. Траверс був свідком цієї події і, вражений талантом Яблонського, попросив у нього дозволу внести цю пісню до репертуару свого оркестру. Генрик погодився, а згодом і сам приєднався до оркестру, адже поступово інших музикантів мобілізували на фронт і їх потрібно було заміняти. Генрика Яблонського до війська не призвали, адже в дитинстві він хворів на поліомієліт.
З другої половини 1935 року по 1945 Генрик Яблонський написав близько 200 композицій, але, на жаль, жодна з них не збереглася. Усі праці згоріли під час радянських бомбардувань Гданська у березні 1945 року.
Особисте життя та зміна імені
Під час війни гданський композитор знайшов своє кохання й 15 лютого 1945 року одружився з Шарлоттою Тредер. Молоде подружжя переїхало жити до батьків Генрика, однак через місяць після їхнього одруження на будинок родини впала авіаційна бомба. Весь центр Гданська був охоплений вогнем.
Шарлотта у цей час носила під серцем дитину і, на щастя, подружжю вдалося врятуватися. Генрик та його вагітна дружина бігли зі зруйнованої вулиці до церкви Святої Марії, а звідти до району Гданська Ланггартен, де перечекали окупацію міста радянськими військами у підвалі будинку.
У Яблонських народилося троє синів, двоє з яких пішли слідами талановитого батька. Роман Яблонський – видатний польський віолончеліст та педагог, а також Людвик, який переїхав до Австрії і став там трубачем.
Після приєднання Гданська до Польщі композитор відмовився від переїзду до Німеччини. Замість цього він пройшов перевірку громадянства, посилаючись на своє польське коріння та ім’я і походження своєї бабусі Розалії Яблонської. 30 вересня 1948 року він офіційно змінив своє ім’я на Генрик Хубертус Яблонський, а зміна прізвища торкнулася усієї його родини. Залишитися у Польщі, а не бути депортованим до Німеччини, Генрику також допомогли знайомства з польськими музикантами. Про одного з них він згадував у своїх мемуарах – Тадеуша Тилевського, засновника та диригента хорів “Моніушко” та “Цецилія”, а також засновника Польської музичної громади у Гданську. Музиканти були знайомі ще з часів навчання у консерваторії.
Робота у післявоєнному Гданську
Відразу після закінчення війни Генрик Яблонський почав працювати у Симфонічному оркестрі Балтійської філармонії. З 1947 він співпрацював з оркестром Польського радіо під управлінням Стефана Рахона, для якого створював розважальні композиції. З 1948 по 1953 рік композитор керував хором у Гданському політехнічному університеті, а з 1951 по 1954 – хором Технічного училища суднобудівництва.
Крім цього, Яблонський продовжував виступати у барах, ресторанах та інших розважальних закладах Триміста. За свою кар’єру він написав понад 400 композицій, а деякі з них стали музикою до популярних польських фільмів. Найвідоміші його пісні: “Pierwszy siwy włos” (sł. Kazimierz Winkler), “Bezdomne pocałunki” (sł. Jacek Kasprowy), “Hej, chłopcy” (sł. Roman Sadowski), “Nie jestem taka zła” (sł. Jacek Kasprowy), “Pucybut z Rio” (sł. Jacek Kasprowy) та багато інших.
Генрик Яблонський пішов із життя 11 жовтня 1989 року, а його дружина Шарлотта померла у 2013 році. Подружжя поховали поряд на Сребжиському цвинтарі.
