Лешек Можджер є одним із найнеординарніших польських музикантів та такою ж особистістю. Чоловік прославився завдяки своєму таланту та харизмі. А захоплює він публіку неперевершеною грою на фортепіано. Піаніст відомий не лише в себе на Батьківщині, але й за кордоном. Він чудово грає, пише музику та залюбки погоджується на цікаві проєкти. За його плечима безліч дуетів як з польськими, так і світовими зірками, музичне оформлення багатьох фільмів та написання власних опер. Чоловік не припиняє дивувати публіку та продовжує будувати кар’єру, яка насичена яскравими моментами, пише сайт gdansk-trend.eu.
Шлях музиканта
Рідним містом Лешека Можджера є Гданськ, де він народився, виріс та пройшов своє музичне становлення. Музикант стверджує, що він – це результат обставин, які склались в його житті. Також чоловік переконаний, що музика обирає людину, і аж ніяк не навпаки. Саме тому він радий послужити цій справі та знає, що це його призначення в житті. І з цим важко посперечатись, адже інструмент та музика увійшли в безтурботне дитинство Лешека у віці 5 років й відразу захопили майбутнього віртуоза.
Коли вдома у його батьків з’явилось піаніно, то юний хлопчик неабияк зацікавився інструментом, а батьки, помітивши це, записали Лешека на уроки гри на інструменті. Так у 5 років він став піаністом-початківцем. Йшли роки і єдине, що турбувало парубка, – це те, що у 5-річному віці Моцарт вже писав свої перші твори, а він лише займається на фортепіано, хоча йому вже 9. Це й доводило велику пристрасть малого Лешека до музики. Хлопець вирішив виправити цю несправедливість та взявся писати п’єси для фортепіано, що виходило в нього по-дитячому легко та вміло. За цю науку музикант щоразу дякує своїм батькам та родині. Проте не все давалось легко юному піаністу.
Батьки, виявивши талант хлопця, прагнули розвивати його в цьому напрямку. Для цього потрібні були постійні тренування та уроки, які послаблювали ентузіазм Лешека. Проте мама з татом вигадали цікаве рішення й в ігровій формі привчили майбутнього музиканта до систематичності. Трохи складніше було з пошуком натхнення, адже Лешек Можджер багато років не міг створити щось своє. Проте він подолав цю творчу безвихідь і залюбки ділиться своїм досвідом зі всіма охочими.
Після домашнього навчання Лешек вступив до музичної школи й відточував свої вміння: то підробляв органістом, то акомпанував в театрі. А в підлітковому віці парубок отримав свій власний інструмент. Піаніст закінчив Музичну академію імені Станіслава Монюшко в Гданську й здобув неабиякі знання та вміння. Як вважає музикант, ця освіта стала невіддільною частиною його як професіонала. Хоч все дитинство і юність Лешека виховували на класичній музиці, проте піаніст все ж познайомився з джазом, в якому йому вдалось повністю відкритися.
Про творчість
Коли Лешеку Можджеру виповнилось 18, в його життя увірвався джаз – стиль, який допоміг музиканту повністю себе проявити. А відбулось це у 1991 році, коли юний піаніст став частинкою гурту “Мілош”. Тоді хлопець зумів застосувати свої багаторічні знання і додав до них власний характер. Джаз ніби був створений для хлопця, а індивідуальність музиканта така ж непередбачувана та цікава, як і цей стиль. Гурт музикантів творив самобутню музику і Лешек вдало вписався в цей колектив. Він міг випробовувати різні можливості та втілював всі свої ідеї на сцені. З цим гуртом в 1992 році Лешек Можджер відправився на конкурс Jazz Juniors. Там і група, і юний піаніст отримали свої нагороди, а хлопець почав свою стрімку кар’єру. Піаніст ще декілька років грав з “Мілош” та паралельно працював над власним образом, проте згодом присвятив себе індивідуальній роботі.
У 1994 році вийшов перший альбом Лешека, який представляв варіації на твори Шопена, а музикант закріпив за собою ім’я віртуозного музиканта. До речі, справжнє ім’я піаніста – Леслав, проте продюсер порадив залишити на альбомі підпис Лешек Можджер. Відтоді це й закріпилось, а хлопець змінив своє ім’я в мерії Гданська. Перший альбом став пропозицією, на яку з радістю відкликнувся музикант, та великим ризиком, який також є улюбленцем піаніста. Проте ця гра виправдала себе, адже проєкт вийшов надзвичайним та вкотре підтвердив, що Лешек Можджер є феноменальним музикантом та композитором. А далі на піаніста чекало багато концертів, турів й цікавих проєктів. Він об’їздив чи не весь світ і виступав з багатьма закордонними та польськими зірками.
Окремою сторінкою його творчості є музика, яку він писав до фільмів. А список це чималенький. Він також відзначився в написанні опер. Однією з найвизначніших його робіт є опера “Іммануїл Кант”. Сам композитор зізнається, що для того, щоб написати оперу, потрібно витратити рік свого життя. Саме тому Лешек добре обдумує всі пропозиції, щоб не гаяти час. Хоч піаніста називають джазовим виконавцем, проте він підкреслює умовність цього поділу на жанри. Можджер каже, що він просто музикант, який надає перевагу як класичній, так і джазовій музиці й багатьом іншим напрямкам. Проте публіка не втомлюється його величати джазовою сенсацією. Але точно можна сказати лише одне – піаніст своєю музикою дивує та захоплює безліч слухачів.
Філософія життя
Окрім музичною віртуозністю та вміннями, музикант також приваблює до себе своєю вдачею. Так, безліч журналістів, слухачів та колег неодноразово цікавились глибиною натури Лешека. Його називають шоуменом й знаменитістю, а піаніст лише вміло заперечує будь-які ярлики, які йому намагаються нав’язати. Погляди музиканта змінювались протягом усього життя, що ще цікавіше досліджувати. Так, наприклад, Лешек Можджер вже давно зрозумів, що без медійності він не зможе досягти бажаного успіху. Тому чоловік погоджується на інтерв’ю, фотосесії та інші заходи. Попри заперечення прив’язки до будь-якого стилю музики, музикант все ж підтримує образ піаніста, бо вважає, що люди мають його якось ідентифікувати. Він володіє багатьма інструментами, проте фотографується лише з фортепіано, щоб так себе представляти. Чоловік приймає всі матеріальні цінності життя, адже розуміє, що без заробітку йому не вдасться комфортно існувати. Проте Лешек є абсолютно творчою особистістю.
Важливу роль в його творчості відіграє его, яке спонукає його до роботи. Музикант вважає це необхідною складовою, адже, якщо ти хочеш бути найкращим в чомусь, тобою повинні керувати амбіції. Попри таку думку, Лешек каже, що его грає вам на користь лише за умови, що ви його можете контролювати. А справжнім творцем музики він вважає когось лише, якщо той створює щось нове, чого ще не існувало. Щодо себе музикант дуже критичний і скромно каже, що зазвичай працює з минулим (тими звуками, які вже є). Не захоплюватись особистістю піаніста просто неможливо, адже чоловік живе творчістю. Він чує музику у всьому: коли їде машина, чи хтось телефонує, або дзижчить комаха. До популярності ж він ставиться неоднозначно, адже музикант вважає, що вона дуже швидко дала відчути йому великий спектр емоцій: від захоплення й радості до пригнічення й розчарування. А ще вона робить його невільним.
Лешек Можджер, попри славу і величезні успіхи, надає перевагу залишатись сам на сам з музикою, інструментом та своєю творчістю.
Enter Music Festival
Лешек Можджер пам’ятає, як він починав свою кар’єру, й дуже турбується про те, що багато талановитих музикантів залишаються маловідомими. І ось у 2011 році музикант почав ще один свій проєкт. Ним став музичний фестиваль – Enter Music Festival. Як художній керівник, Лешек підбирає учасників за своїми вподобаннями. І це можуть бути як його колеги, друзі, світові музиканти, з якими він виступав, так і початківці, яких ще ніхто не знає. Головне – це музика, яка захоплює своєю атмосферою всіх навколо. Подія триває два дні на відкритому повітрі в польському місті Познань. А локація дійсно вражає, адже все відбувається біля мальовничого озера Стшешиньське. Природа, якісна музика та безліч людей, які об’єднані спільною метою, – це ідеальне поєднання. Виступає на сцені фестивалю і його засновник. Лешек тішить публіку своїми відомими композиціями й представляє також нові твори, ну і куди ж без імпровізації, якою славиться піаніст.
Цей проєкт – це справжній рай для творчих людей, який створив Лешек Можджер за побажаннями своєї душі. Ну і не варто забувати про підтримку музикантів-початківців, яким колись був і сам джазовий виконавець.
