Trupa Trupa заявляє, що вона – це явище, яке б не мало існувати, але все ж група вже багато років тішить слухачів як в Польщі, так і в усьому світі. Філософію команди не можна назвати надто розповсюдженою, як і їх репертуар, однак вона альбом за альбомом здобуває все більшу популярність. Попри творчий потенціал, можливості та закони музичної індустрії, група все ж залишається в рідному Гданську та продовжує жити своє звичайне життя. Усі члени гурту – це яскраві особистості з абсолютно різноманітними захопленнями, а їхня діяльність не піддається жодним законам шоу-бізнесу. А головною залишається, як завжди, музика, пише сайт gdansk-trend.eu.
Про гурт
У 2009 році в Гданську зійшлись творчі й самобутні хлопці, які взялись створювати свою групу. Цими парубками були Гжегож Квятковський, Войтик Юхневич, Томек Павлючук і Рафал Войчал. Хоч історія гурту почалась ще у 2009 році, проте музиканти вважають, що старт кар’єри відбувся саме у 2015, коли їм вдалось підкорити світову аудиторію. А гурт створює музику у стилі пост-року та психоделіки. Саме з цих напрямів команда взяла незвичайні інструментальні поєднання, симбіоз класичних інструментів та невідомих звуків на фоні, затяжні партії, нестандартну мелодику та, звичайно ж, приховані сенси у текстах, які кожен може трактувати по-своєму. Обравши траєкторію руху, команда сміливо занурилась у світ музики. Вже у 2010 році Trupa Trupa випустила перший EP, а у 2011 – повноцінний альбом. Згодом був ще один, який зацікавив польських слухачів, проте не приніс очікуваного результату музикантам.
Діяльність гурту, як він сам і зазначає, – це не прорив чи сенсація, а результат систематичної праці. Саме тому у 2015 році група випустила третій альбом – Headache, який представив Trupa Trupa іноземним слухачам, колегам та критикам. Гжегож Квятковський завдячує цьому успіху британському лейблу Blue Tapes, який видав альбом. У 2017 році вийшов Jolly New Songs, а у 2019 – легендарний Of the Sun. Про гурт дізнався весь світ, а рецензії на їхні релізи були неймовірними. Музику гурту хвалив The Times, а Rolling Stone вважав один альбом кращим за інший. Критики не лінувались розбирати альбоми до найменших деталей та кожен знаходив свої сенси у музиці.
Попри незвичайну назву, яку можна по різному перекласти: мертве тіло, трупа трупів і т.д., сам же гурт не старався наділити наймення неоднозначними сенсами. Музиканти просто обрали таку назву колективно. Хоч часто фронтменом гурту називають Гжегожа Квятковського, проте група вважає себе демократичною, що є правдою. Кожен учасник є цікавою особистістю, яка має безліч захоплень та інтересів, і всі вони мають свій вплив на діяльність гурту. А вирішують будь-які суперечки та приймають рішення шляхом голосування. І хоч не завжди всіх все влаштовує, проте цей спосіб є беззаперечним. А в результаті виходить звучання групи, яке ми звикли чути. Не менш важливим учасником Trupa Trupa є Міхал Купіч – продюсер гурту. Саме він спрямовує усі творчі поривання музикантів у правильний напрямок. Часто кожен з хлопців хоче додати чогось нового чи зміксувати звуки, проте саме Міхал каже, що звучить гарно, а що ні. І, як не дивно, музиканти після виходу треків погоджуються з рішенням продюсера, адже все звучить ідеально, так, як має звучати група.
Trupa Trupa є завсідником багатьох польських та закордонних фестивалів. Не забуває тішити своїх прихильників гурт і на численних гастролях та в соцмережах. Група має свій сайт та сторінку в інстаграмі. Там можна переглянути і фото з концертів, інформацію про заплановані тури, реліз нових треків та просто життя музикантів. Випускає команда і свій мерч. Кожен може придбати різноманітні платівки, одяг, постери, компакт-диски та інші аксесуари. Ну а гурт не припиняє випускати нові треки та планувати концерти.
Історія і музика
Більшість текстів для гурту пише саме Гжегож Квятковський, адже чоловік знайшов себе не лише в музиці, але й в поетичній діяльності. Чоловік народився у Гданську і, звичайно, багато його текстів присвячено рідному місту. До того ж гурт працює, живе і творить саме у приморській перлині. Хоч не всі народились у цьому місті, проте, переїхавши, відкрили його барви для себе. У стилі, що обрали для себе музиканти, важливу роль відіграє не лише музика, але й тексти. Їх нерідко називають похмурими чи песимістичними. Проте гурт не втомлюється доводити, що не має на меті робити їх такими, він просто описує життя, а кожен може знаходити свої власні сенси в словах.
Так, гурт часто звертається до історії у своїх текстах. Це сторінки минулого як Гданська, так і Польщі. Гжегож не заперечує, що рідне місто має великий вплив на творчість Trupa Trupa, адже людина і місце її народження ментально пов’язані. Гданськ був місцем першої битви під час Другої світової війни й неподалік від нього розташовувався концентраційний табір у тих же роках. Дід Квятковського перебував у таборі Штутгоф і ще маленьким хлопчиком привів музиканта у музей, який розповідає цю трагічну історію. А таких таборів було безліч, відповідно й трагічних історій теж багато. Саме тому група описує їх, щоб пам’ятати, розповідати та в надії, що такого більше ніколи не трапиться. А ще Гданськ – це місто суперечностей для головного автора текстів групи. Хоч він й зізнається, що не всі члени гурту відчувають теж саме, бо вони народились в інших місцях.
Проте творчість групи стосується не лише конкретних подій, адже кожен слухач може зіставити музику й текст з власними спогадами чи історіями людства. Торкаються рядки пісень й вічної боротьби людини зі своїми темними сторонами. А музиканти вважають, що коли щось озвучено, то з цим легше боротися. Ну а ще історія повторюється, тому гурт не втомлюється закладати важливі сенси у свою творчість.
Концерти Trupa Trupa
Особливою атмосферою сповнені концерти групи. Саме під час турів слухачі можуть відкрити для себе нову сторону Trupa Trupa. Якщо записані треки є довершеним продуктом, то на сцені може трапитись будь-що. І воно таки трапляється. Гурт не раз скаржився, що під час їх виступів все йде не за планом: ламаються гітари, підсилювачі, щось зникає. Проте група не засмучується, а, навпаки, вважає вже це своєю фішкою й не уявляє свої концерти без якихось пригод. Команда навчилась вдало викручуватись з різних ситуацій. Музиканти не раз грали на гітарі як на скрипці, бо порвався ремінь, трощили інструменти, бо вони не працювали, й позичали техніку в інших людей. Були й такі ситуації, що на концерти приходили важливі критики і музиканти, щоб оцінити гурт, а Trupa Trupa знову не щастило й доводилось імпровізувати.
Саме несподіваними перформансами відрізняються живі виступи від записаних треків. Учасники гучно стукають по різних предметах, кружляють інструменти над головами, неймовірно викрикують й не дотримуються вокальних стандартів. А група на усі запитання щодо відмінностей між їх стилем та живими виступами відповідає, що вони надзвичайно кайфують від роботи на сцені. Саме тому музиканти взаємодіють один з одним, роблять все, що хочуть, та відзначаються позитивним настроєм.
Найважливіше відкриття
Група своєю творчістю несе важливі сенси, але на цьому діяльність не обмежується. Музиканти висвітлюють через музику все, що їм насправді важливе в житті. Саме тому у фальшивості їх неможливо звинуватити. Однією з надзвичайно важливих тем є знахідка, на яку натрапив Гжегож Квятковський ще у 2015 році. А мова йде про взуття в’язнів концентраційних таборів. Їх музикант запримітив у лісі поблизу табору Штутгоф. Частину з них було виставлено в музеї, а інші залишились гнити між деревами, листям й землею. Квятковський прагне віднайти та зберегти всі пари як пам’ять про трагедію.
Хоч справи йдуть повільно, бо більшість все ще не усвідомлює важливість збереження цього взуття, проте чоловік не здається. До нього долучились сім’ї тих, хто перебував у Штутгофі чи інших таборах. Гжегож вважає це важливою частиною історії Польщі та пам’яті народу. І лише розголосом можна домогтися більшої усвідомленості. Люди прагнуть, щоб кожен знав історію своєї країни й ніколи більше не повторились трагічні події. Ну а це відкриття Квятковський вважає найважливішим у своєму житті. А група співала й співає про такі болючі теми.
